Той, хто не шукає самотності...
[I][B]Ти...
Ти завжди був сам. І не тому, що навкруги ніколи нікого не було--просто це нагальна потреба твоєї душі--бути наодинці. Але,як не дивно, ти не шукаєш самотності, не тониш в сірості маленького міста, не йдеш за всіма. Чому? Бо ти інший... І нехай це звучить пафосно, нехай тебе не завжди можна зрозуміти, але ти лишаєшся собою.
Ти вікриваєшся людям? Можливо, але далеко не всім. Ти носиш маски? Ні--ти просто маєш краплю таємничості у своїх кишенях. Ти обманюш? Ні--ти просто багатозначно мовчиш і знаєш більше, ніж ті, хто вважають себе розумнішими за тебе. Але тобі всеодно, що думає більшість--ти ідеш своїм шляхом мовчки,знаючи наперед великі таємниці.
Ти любиш своє життя і людей у ньому.Тому що тільки у любові ключ до всього. Твоя душа відкрита для цілого світу, тільки лише треба знати пароль,щоб увійти. Увійти і залишитися, бо піти від тебе неможливо, а забути тебе буде злочином проти власної душі. У тобі стільки тепла,залишається лише просити...Просити мовчки,томущо на слова не вистачає сил і сміливості...
У цьому світі ти не самотній,бо віриш...Бо любиш....Бо йдеш...Бо шукаєш себе. І твоя путь не пуста,бо не один ти --ще она душа завжди поряд.....[/B][/I]