Вчора щось найшли песимістичні думки. З часом втрачаються цілі у житті. Коли був молодим (юним) - все здавалось по іншому. Зараз подумаєш - сьогодні тобі 30, завтра 40, потім 50. А в душі то я себе відчуваю 18-літнім. Іноді хочеться подуркувати. Проте.... це вже не відповідає твоєму статусу - зрілого чоловіка. І чим далі тим більше, вірніше менше, стати хоч на хвилинку безбашенним, вчинити якусь юнацьку дурість. Ех.... Не буду про сумне.